Полукаров Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олександр Полукаров
Олександр Полукаров
Олександр Полукаров
Олександр Полукаров у тренерському штабі «Москви»
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Васильович Полукаров
Народження 27 листопада 1959(1959-11-27)[1] (64 роки)
  Луганськ, Українська РСР, СРСР
Зріст 181 см
Вага 81 кг
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Позиція захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
СРСР «Зоря» (В)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1977—1979 СРСР «Зоря» (В) 39 (3)
1980—1991 СРСР «Торпедо» (М) 319 (21)
1991—1994 Ізраїль «Маккабі» (ТА) 99 (5)
1994—1995 Ізраїль «Маккабі» (Г) 20 (0)
1996—1997 Ізраїль «Маккабі Іроні» 33 (2)
1996 Ізраїль «Хапоель» (Є) ? (?)
1997—1998 Ізраїль «Бней Сахнін» 30 (2)
1998 Росія «Торпедо-ЗІЛ» (Є) 17 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2010 Росія «Москва»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Полукаров.

Олександр Васильович Полукаров (нар. 27 листопада 1959, Луганськ, УРСР) — радянський та російський футболіст, захисник та півзахисник, російський футбольний тренер. Майстер спорту СРСР (1980).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вихованець луганської «Зорі». Перший тренер — Б.В. Фомічов.

У 1977-1979 грав за «Зорю» в чемпіонаті СРСР. У 1980 перейшов у московське «Торпедо», в якому провів 12 років, з 1986 року був капітаном. Провів у вищій лізі за команду 319 матчів, забив 21 м'яч.

У 1985 році закінчив Московський обласний державний інститут фізичної культури і спорту.

У 1991 році разом з воротарем московського «Динамо» Олександром Уваровим прийняв запрошення ізраїльського клубу «Маккабі» (Тель-Авів), який з 1990 року очолював Аврам Грант. Дебют у новій команді видався невдалим — команда програла «Бейтару» з Тель-Авіва з рахунком 2:3, а сам Полукаров в кінцівці гри був вилучений[2]. Пропустивши 2 матчі чемпіонату, міцно зайняв місце в основному складі. За підсумками першого сезону став чемпіоном Ізраїлю, причому це звання було завойовано за 4 тури до кінця чемпіонату. У фіналі Кубка Ізраїлю «Маккабі» поступився в додатковий час «Хапоелю» (Петах-Тіква) 1:3.

У наступні два сезони за «Маккабі» двічі був срібним призером, а в 1994 році став володарем Кубка Ізраїлю.

Сезон 1994/95 років провів у клубі вищої ліги Ізраїлю «Маккабі» (Герцлія), відігравши за сезон 20 матчів. З 1995 року (з перервою) грав за клуб «Маккабі Іроні» (Ашдод)[3]. Останній сезон в Ізраїлі (1997/98) провів за клуб 1-ї ліги «Бней Сахнін».

За всю ігрову кар'єру провів 23 матчі в єврокубках (Ліга чемпіонів — 4, Кубок кубків — 11, Кубок УЄФА — 8). Двічі входив до списку 33 найкращих футболістів сезону в СРСР — № 2 (1991), № 3 (1990).

Викликався до молодіжної збірної СРСР, віце-чемпіон чемпіонату світу серед юніорів (1979). Запрошувався до збірної СРСР в 1988 році, проте виступів у збірній завадила недавно отримана травма коліна[4].

У 1998 році повернувся в Росію і прийняв запрошення клубу другої ліги «Торпедо-ЗІЛ». За команду дебютував 11 серпня 1998 року в домашній грі проти «Спартака-2» (Москва), Олександр допоміг їй здобути перемогу з рахунком 1:0[5]. До кінця року в черговий раз отримав травму коліна, що в підсумку змусило його завершити кар'єру й перейти на тренерську роботу в рідному клубі.

Випускник Вищої школи тренерів (2000).

З 2001 по 2010 роки працював тренером у клубі «Москва»[4]. 26 серпня 2007 року в зв'язку з дискваліфікацією головного тренера «Москви» Леоніда Слуцького і його помічника Сергія Шустикова керував командою в матчі чемпіонату Росії[6][7]. 22 лютого 2010 року після зняття клубу з чемпіонату Росії був призначений відповідальним за підготовку футболістів, які не встигли працевлаштуватися в інші клуби[8]. Потім тривалий час був безробітним, проводив час на дачі в Тульській області.

Взимку 2010/2011 брав участь у ветеранському турнірі «Незгасима зірки». В ході турніру часто зустрічався й спілкувався з Олександром Тукмановим, який його запросив на посаду керівника футбольної школи «Торпедо»[9].

З 2011 року очолює відділення «Торпедо» дитячо-юнацької футбольної школи «Юність Москви», що працює під егідою Москомспорта. Відділення базується на стадіоні ім. Е.А. Стрельцова.

Досягнення

[ред. | ред. код]
  • Чемпіонат світу з футболу серед юніорів
    • Срібний призер (1): 1979

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ ISRAELI NATIONAL LEAGUE (LEAGUE A), 1991-92. www.oocities.org. Процитовано 22 лютого 2022.
  3. ↑ Профіль гравця на сайті legioner.kulichki.com
  4. ↑ а б Олександр Полукаров: Божович і все-все-все. Архів оригіналу за 23 лютого 2012. Процитовано 6 березня 2018.
  5. ↑ Сім років по тому Полукаров повернувся в «Торпедо»
  6. ↑ «СПАРТАК» ЗБІДНІВ НА ПІВМІЛЬЙОНА, СЛУЦЬКИЙ — НА 30 ТИСЯЧ[недоступне посилання з квітня 2019]
  7. ↑ У матчі з «Хімками» керувати «Москвою» буде Полукаров[недоступне посилання з 22 лютого 2022]
  8. ↑ ФК «Москва» продовжить тренування. Архів оригіналу за 28 березня 2010. Процитовано 6 березня 2018.
  9. ↑ Эксклюзив. Александр Полукаров: "История не продается". lugansk-football.com. Процитовано 22 лютого 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Полукаров_Олександр_Васильович&oldid=37096463